Вівторок, 2017-07-25, 9:35 PM
Вітаю Вас Гість | RSS

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу

Сторінка для батьків

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Любіть дитину. Не забувайте про тілесний контакт із дитиною. Знаходьте радість у спілкуванні з нею. Дайте їй місце в сім'ї.
2. Нехай не буде жодного дня без прочитаної разом книжки.
3. Розмовляйте з дитиною, розвивайте її мовлення. Цікавтеся справами і проблемами дитини.
4. Дозвольте дитині малювати, розфарбовувати, вирізати, наклеювати, ліпити.
5. Відвідуйте з дитиною театри, організовуйте сімейні екскурсії містом.
6. Віддавайте перевагу повноцінному харчуванню дитини, а не вишуканому, дорогому одягу.
7. Обмежте перегляд телепередач до 30 хвилин на день.
8. Привчайте дітей до самообслуговування і формуйте трудові навички й любов до праці.
9. Не робіть із дитини лише споживача, нехай вона буде рівноправним членом сім'ї зі своїми правами й обов'язками.

ПАМ'ЯТКА БАТЬКАМ, ДІТИ ЯКИХ СТОЯТЬ НА ПОРОЗІ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ

1. Любіть дитину не за те, що вона розумна чи красива, а за те, що рідна.
2. Головне новоутворення підліткового періоду - відкриття своєї індивідуальності, свого "Я".
3. У цей час починається перебудова організму - дитина стає імпульсивною, у неї часто змінюється настрій, виникають конфлікти, з ровесниками, бунт проти батьків.
4. У дітей настає криза, пов'язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з'являється страх перед невідомим дорослим життям.
5. Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в сім'ї, у школі.
6. Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.
7. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.
8. Дитина має підвищений рівень тривожності.
9. Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду.
10. Розширюється коло спілкування.
11. Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.
12. З'являються нові авторитети.
13. Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.
14. У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

ПРО ПОКАРАННЯ І ЗАОХОЧЕННЯ

Багато педагогів минулого і наших сучасників, які займалися проблемою заохочення і покарання у вихованні дітей, любили повторювати крилаті слова К.Д. Ушинського: "Якщо ми дотепер застосовуємо заохочення і покарання, то це показує недосконалість нашого мистецтва виховання. Краще, якщо вихователь доможеться того, що заохочення і покарання стануть непотрібними".

Для початку запитаємо себе, що ж таке покарання і заохочення?

У більшості з нас відразу спливають спогади про отримані в дитинстві декілька ляпасів чи про домашній арешт за недбало надряпане домашнє завдання, або за витівку. Але, напевно, згадаються і друзі, для яких ляпаси були звичайною справою, оскільки сипалися праворуч і ліворуч, і ніяка "домашня в'язниця" не могла змусити їх акуратніше писати. Тому що покарання - це зовсім не дія з боку караючого, а те, що відбувається в дитині, яку карають. Те, що вона при цьому переживає. З погляду психології це добре усім відоме неприємне почуття сорому і приниження, від якого хочеться якомога швидше позбутися і ніколи більш не переживати.

Те ж стосується і заохочення. Нагорода - це аж ніяк не те за що ми її як правило вважаємо, а те, що сприймається дитиною як заохочення. Приємність, що піднімає задоволеність справою, за яку похвалили дорогі нам люди. Задоволення від того, що нас люблять і симпатизують нам. Зрозуміло, подібне почуття хочеться довше стримувати і частіше переживати в майбутньому.

Як правильно розподіляти покарання і заохочення?

Отже, на питання як правильно розподіляти покарання і заохочення, не має точної відповіді, скільки того й іншого повинно приходитися на кожну дитину. "Скільки ляпасів і скільки цукерок". Виховна проблема полягає тут не в кількості, а у відношенні дитини до караючого і до того, що заохочує. Це глибоко особиста, індивідуальна справа вихователя і дитини, у ній сфокусовано усе, що їх зв'язує і зближає. Важливо, як формувалися їхні взаємини, наскільки вони емоційно близькі один одному! Щоб покарання вплинуло, дитина повинна пережити почуття провини. Їй треба усвідомити, що вона деяким чином порушила хороші взаємини з батьками чи іншими вихователями. Без цього почуття покарання усього лише відкритий акт насильства, безглузде дратування, або даремна витрата енергії. Воно не є вихованням. Гірше того, весь порушуваний у дитині негативний емоційний заряд звертається проти того, хто так "холоднокровно" карає. Вихователь виявляється в ролі доглядача, що висік провиненого, але той за собою ніякої провини не бачить.

ФУНКЦІЇ ПОКАРАННЯ І ЗАОХОЧЕННЯ.

Психологи стверджують, що покарання має потрійне значення. По-перше, воно повинне виправити шкоду, заподіяну дурною поведінкою. І дитина зобов'язана забрати недбало розкидані речі, полагодити по можливості зламану річ чи виконати адекватні ситуації дії. Зі своїх кишенькових грошей хоча б частково відшкодувати вартість заподіяного кому-небудь збитку. По-друге, покарання сприяє тому, щоб такі дії не повторювалися. Воно має відлякуючий, устрашаючий зміст. Але третє, і, як видно, головне значення полягає в знятті провини. "Провина" являє собою деяке відчуження, перешкоду, невпевненість у взаєминах із тим, хто провинився. Прийдешнє покарання повинне змити цю провину. Тим самим у покаранні вбачається елемент вищої справедливості, яку винуватий визнає і приймає.

З цього випливає, що якщо ми караємо дитини через власну нетерплячість чи поганий настрій, а також через приступи злості, що находять на нас, то своє самопочуття ми трохи поліпшуємо, але з виховної точки зору наша поведінка не тільки розходиться з метою, але і приносить шкоду. Дитина хвилину страждає, можливо, й плаче, просить пробачення, але в його розуміння справедливості це не входить, і він не відчуває за собою потрібного почуття провини, немає і полегшення, немає уроку на майбутнє.

Щодо заохочення, то воно як виховний засіб більш діюче. Якщо покарання лише зупиняє погані вчинки, то заохочення орієнтує на гарні і закріплює їх. Під заохоченням не можна розуміти цукерки, футбольний м'яч чи велосипед за шкільні успіхи. Краща нагорода для дитини - свідомість того, що він приніс радість улюбленим людям, а подарунок у додачу лише символізує це. Там, де символ стає головним і самоцільнім, де лише він змушує дитину добре поводитися, - у сім'ї щось негаразд.

Якщо за будь-яку помилку дитина чекає покарання і нічого більше, то вона не навчиться правильного поводитися. Крім того, вона буде боятися того, хто карає, буде прагнути обдурити його, щоб уникнути покарання. Але якщо за кожен маленький успіх хвалити і підбадьорювати її, з'явиться надія, що дитина буде поводитись відповідним чином.

Отже, заохочення і покарання - основні виховні засоби. Це означає, що з їхньою допомогою ми досягаємо визначеної виховної мети, а як результат відповідної поведінки. Ціль покарання, таким чином, не потопити грішника, а врятувати і витягнути! Спосіб для цього - пробачення!

Пробачення - це не нагорода, а звільнення від напруги провини, очікуваного чи вже отриманого покарання. Це по суті примирення. Як будь-яке звільнення, прощення народжує добрі почуття до визволителя. Тільки тоді дитина буде любити караючого батька чи матір і переживати нові провини як прагнення виправитися, помиритися, добре поводитися надалі.

УМОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАОХОЧЕННЯ І ПОКАРАННЯ.

Важливою умовою у використанні заохочень і покарань є дотримання міри. Важко навіть сказати, що більш шкідливо у вихованні: захвалювання, зловживання, заохоченням чи навпроти, покарання по всякому приводу. На відміну від таких форм непрямої вимоги, як схвалення й осуд, що є повсякденними, рядовими впливами на дітей, заохочення і покарання як засіб корекції повинні використовуватися значно рідше. Можна сказати, що ефект застосування заохочень і покарань назад пропорційний частоті їхнього використання. Тільки в тих випадках, коли необхідність заохочення чи покарання жорстко і недвозначно диктується конкретною ситуацією, треба до них звертатись.

Безперечно одне: у наші дні у вихованні без цих засобів не обійтися, і задача полягає в тім, щоб їхнє використання було, як мінімум, елементарно грамотним у педагогічному і психологічному відношенні.

Пошук
Календар
«  Липень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31
Друзі сайту